Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Дивовижна історія кохання: Вона хотіла бути з ним щасливою до кінця своїх днів, він хотів свободи. Кожен отримав те, чого бажав


Дивовижна історія кохання: Вона хотіла бути з ним щасливою до кінця своїх днів, він хотів свободи. Кожен отримав те, чого бажав

Він ненавидів свою дружину. Ненавидів! Вони прожили разом 20 років. Цілих 20 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його стали дико дратувати її звички. Особливо одна з них: витягати руки і, перебуваючи ще в ліжку, говорити: «Здрастуй сонечко! Сьогодні буде прекрасний день». Начебто звичайна фраза, але її худі руки, її сонне обличчя викликали в ньому неприязнь.

Вона піднімалася, проходила вздовж вікна і кілька секунд дивилася вдалину. Потім знімала ночнушку і йшла у ванну. Раніше, ще на початку шлюбу, він захоплювався її тілом, її свободою, що межує з розпycтою. І хоча до цих пір її тіло було в прекрасній формі, його огoлений вигляд викликав у ньому злість. Одного разу він навіть хотів штовхнути її, щоб поквапити процес «пробудження», але зібрав в кулак всю свою силу і тільки грубо сказав: – Поспішай, вже набридло!

Вона не поспішала жити, вона знала про його роман на стороні, знала навіть ту дівчину, з якою її чоловік зустрічався вже близько трьох років. Але час затягнув рaни самолюбства і залишило тільки сумний шлейф непотрібності.

Вона прощала чоловікові агресію, неувагу, прагнення заново пережити молодість. Але і не дозволяла заважати їй жити статечно, розуміючи кожну хвилину. Так вона вирішила жити з тих пір, як дізналася, що хвора. Хвороба з’їдає її місяць за місяцем і скоро переможе.

Перше бажання гострої потреби – розповісти про хворобу. Всім! Щоб зменшити біль правди, розділивши її на шматочки і роздати рідним. Але найважчу добу вона пережила наодинці з усвідомленням швидкої смepті, і на другy – прийняла тверде рішення мовчати про все. Її життя витікало, і з кожним днем ​​в ній народжувалася мудрість людини, яка вміє споглядати.

Вона знаходила усамітнення в маленькій сільській бібліотеці, шлях до якої займав півтори години. І кожен день вона забиралася в вузький коридор між стелажами, підписаними старим бібліотекарем «Таємниці життя і смepті» і знаходила книгу, в якій, здавалося, знайдуться всі відповіді.

Він прийшов в будинок коханки. Тут все було яскравим, теплим, рідним. Вони зустрічалися вже три роки, і весь цей час він любив її ненормальною любов’ю. Він ревнував, принижував, принижувався і, здавалося, не міг дихати далеко від її молодого тіла. Сьогодні він прийшов сюди, і тверде рішення народилося в ньому: розлучитися.

Навіщо мучити всіх трьох, він не любить дружину, більше того – ненавидить. А тут він заживе по-новому, щасливо. Він спробував пригадати почуття, які колись відчував до дружини, але не зміг. Йому раптом здалося, що вона так сильно дратувала його з самого першого дня їхнього знайомства. Він витягнув з портмоне фото дружини і, в знак своєї рішучості розлучитися, порвав його на дрібні шматочки.

Вони домовилися зустрітися в ресторані. Там, де шість місяців тому відзначали п’ятнадцятиріччя шлюбу. Вона приїхала першою. Він перед зустріччю заїхав додому, де довго шукав у шафі папери, необхідні для подачі заяви на розлучення. У нервовому настрої він вивертав вміст ящиків і розкидав все по підлозі.

В одному з них лежала темно- синя запечатана папка. Раніше він її не бачив. Він присів навпочіпки на підлозі і одним рухом зірвав клейку стрічку. Він очікував побачити там що завгодно, навіть фотокомпромат. Але замість цього виявив численні аналізи і висновки медустанов, виписки, довідки. На всіх аркушах значилися прізвище та ініціали дружини. Здогад пронизав його, як удaр струму, і холодна цівка пробігла по спині. Хвора!

Він заліз в Інтернет, ввів в пошуковик назву діагнозу, і на екрані висвітилася жaxлива фраза: «Від 6 до 18 місяців». Він глянув на дати: з моменту обстеження пройшло півроку. Що було далі, він пам’ятав погано. Єдина фраза, крутиться в голові: «6-18 місяців».

Вона прочекав його сорок хвилин. Телефон не відповідав, вона розплатилася за рахунком і вийшла на вулицю. Стояла чудова осіння погода, сонце не пекло, але зігрівало душу. «Як прекрасне життя, як добре на землі, поруч з сонцем, лісом». Вперше за весь час, який вона знає про хворобу, її заповнило почуття жалю до себе. Їй вистачило сили зберігати таємницю, страшну таємницю про свою хворобу від чоловіка, батьків, подруг.

Вона намагалася полегшити їм існування, нехай навіть ціною власного зруйнованого життя. Тим більше від цього життя скоро залишиться тільки спогад. Вона йшла по вулиці і бачила, як радіють очі людей від того, що все попереду, буде зима, а за нею неодмінно весна! Їй не дано більше випробувати подібне почуття. Образа розросталася в ній і вирвалася назовні потоком нескінченних сліз.

Він метався по кімнаті. Вперше в житті він гостро, майже фізично відчув швидкоплинність життя. Він згадував дружину молодою, в той час, коли вони тільки познайомилися і були сповнені надій. А він же любив її тоді. Йому раптом здалося, що цих двадцяти років наче й не було. І все попереду: щастя, молодість, життя.

У ці останні дні він оточив її турботою, був з нею 24 години на добу і переживав небувале щастя. Він боявся, що вона піде, він готовий був віддати своє життя, аби зберегти її. І якби хтось нагадав йому про те, що місяць тому він ненавидів свою дружину і мріяв розлучитися, він би сказав: «Це був не я».

Він бачив, як їй важко прощатися з життям, як вона плаче ночами, думаючи, що він спить. Він розумів, немає страшніше покарання, ніж знати термін своєї кoнчини. Він бачив, як вона боролася за життя, чіпляючись за саму божевільну надію.

Вона помepла через два місяці. Він завалив квітами дорогу від будинку до клaдoвища. Він плакав, як дитина, коли опускали тpyну, він став старше на тисячу років. Вдома, під її подушкою, він знайшов записку, бажання, яке вона писала під Новий рік: «Бути щасливою з Ним до кінця своїх днів».

Кажуть, всі бажання, загадані під Новий рік, виконуються. Мабуть, це правда, тому що в цей же рік він написав: «Стати вільним». Кожен отримав те, про що, здавалося, мріяв. Він засміявся гучним, істеричним сміхом і порвав листочок з бажанням на дрібні шматочки.