Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

“І тільки любі росіяни (народ-богоносець, щоб ви не забули) yбили свого імператора. Підло вбили, потайки, без суду і слідства”


“І тільки любі росіяни (народ-богоносець, щоб ви не забули) yбили свого імператора. Підло вбили, потайки, без суду і слідства”

До речі, про померлого нещодавно Бертолуччі. Вірніше, про його “Останнього імператора”. От що я думаю…

Пише https://prefiksblog.co.ua

Часто говорять (як банальність) про надзвичайну жорстокість азіатів загалом і китайців особливо. Наводять жахливі цифри репресій за часів голови Мао тощо. Але!

Вони свого імператора не вбили! Не розстріляли, не повісили, не заморили голодом. Він помер тихо, своєю смертю, від старості. У Пекіні. Не в еміграції. Наприкінці життя й до самої смерті працював садівником. Жив життям звичайної людини. Їздив Пекіном на велосипеді, а люди показували на нього пальцем і жартома казали: он, наш імператор їде…

Німці свого імператора Вільгельма Другого заслали аж… у Голландію. У його власний замок Дорн. До самої смерті платили йому пенсію. У цьому замку він і помер 4 червня 1941 року. Там його й поховано.

Його син, кронпринц Вільгельм, у 1923 році повернувся з Голландії до Німеччини, де й помер в 1951 році. Онук імператора (син кронпринца), старший лейтенант вермахту Вільгельм Прусський загинув у Другій світовій війні в бою на Західному фронті.

Австрійського імператора Карла Першого, після кількох спроб улаштувати переворот і повернутися до влади, було зрештою тихо заслано на Мадейру, де він і помер. А його спадкоємець Отто Габсбург був республіканцем і його навіть обирали депутатом Європарламенту. Він помер у 2011 році…

І тільки любі росіяни (народ-богоносець, щоб ви не забули) убили свого імператора. Підло вбили, потайки, без суду і слідства. Не давши можливості виїхати в еміграцію. Убили його, усю його родину, зокрема дружину, братів, сестер і навіть дітей. Для певності ще й заколовши багнетами, підірвавши гранатами, заливши сірчаною кислотою і кинувши спотворені тіла в шахту.

Як це коментувати – не знаю… Нехай Федір Михайлович розсьорбує. Він щось знає про мирову душу великоросів і російську чуйність до чужого горя. Я в цьому нічого не розумію…

Альфред Кох