Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Кіборг розповів, як українська мова врятувала їх під час оборони Донецького аеропорту.


Кіборг розповів, як українська мова врятувала їх під час оборони Донецького аеропорту.

Вони вижили тільки тому, що заговорили українською, – кіборг про оборону Донецького аеропорту. «Назарчику, прошу, називай мене московською падлюкою до того моменту, поки я не почну розмовляти рідною мовою. І говори це так, щоб мені було соромно».

Пише https://startko.co.ua

Російська мова не те що шкодить, вона вбиває українців як духовно, так і фізично.

Про це під час Громадського форуму «За українську мову», що відбувся у Львові 9 листопада, сказав оборонець Донецького аеропорту Назарій Чепко.

«Пригадайте Іловайський котел, в якому українське військо поховали професійні російські солдати, де за кілька днів загинули понад тисяча українських захисників. Знаєте, чому? Тому що накази українським солдатам старі совєцькі «командіри» давали собачою мовою. А рації прослуховувались. І туди, де мали йти наші хлопці, де мали їхати наші колони, відразу наводили російську артилерію. Оце вам російська мова. Це відповідь тим, хто розказує нам: «Да успакойтєсь са сваїм язиком хахляцкім». Це початок війни і понад тисяча вбитих. А ще кілька сотень поранених, без рук і без ніг. А ще полонені. А ще статистика не говорить, скільки українців повернулися додому і завершили життя самогубством. Дрібниця ніби – мова…Але саме вона вбила їх», – каже Захисник України.

За словами кіборга, будь-яка самодостатня держава не може існувати без мови. Тим більше – Україна, яка веде кількасотлітню війну з Російською імперією. Тому що мова є уніформою української нації, в першу чергу – якраз під час війни.

«Донецький аеропорт. Термінали розвалені. Частина поранених через злітну смугу переповзає до нас на станцію. Страшно згадувати…В одного хлопця ноги ледь тримаються на штанах. Хлопцям допомагають. Надворі зима, страшний холод. І я чую наближення техніки. Щоб ви розуміли, донецьке летовище – це 7 квадратних кілометрів. Ми перебували на метеостанції – це позиція, яку українські військові покидали останньою. В той час уже чіткої лінії розмежування не було, тому я не міг знати, хто під’їжджає. Так от бачу кілька БТРів, БМП, крупнокаліберні кулемети. Вони під’їжджають до нас, а ми оточені тільки частинкою бетонної стіни, яку ще не встигли розвалити. В мене спрацьовує інстинкт самозбереження, я розвертаю на них свій кулемет, заряджаю його і готовий стріляти, бо в рацію мені ніхто не відповідає. І знаєте що в той момент я звідти почув? Просто голос Господа – українську мову. Я весь спітнів. Я їх не розстріляв тільки через те, що вони заговорили українською.

Пізніше я з ними поспілкувався. Ці російськомовні хлопці заявили, що принципово почали говорити винятково українською, бо приїхали на фронт захищати не рускій мір, а Україну», – поділився воїн.

«В мене є інший побратим, який розмовляє російською, – продовжує Назарій Чепко,- і він не каже мені, що «атстаял свайо права». На тій метеостанції, до речі, він був одним з поранених, потім отримав ще одне поранення. І знаєте, що він мені каже? «Назарчику, прошу, називай мене московською падлюкою до того моменту, поки я не почну розмовляти рідною мовою. І говори це так, щоб мені було соромно». Оце рівень українця».

Захисник України наголошує, що мова для воїнів – надважлива, адже є не лише уніформою, а й зброєю масового ураження.

«У свої 20 років я не сидів би в степах та окопах Донбасу, якби Донбас розмовляв українською мовою. Тисячі вбитих не мала би Україна, якби Донбас розмовляв українською мовою. І не треба думати, що війна закінчиться, коли українські танки доїдуть до російського кордону. Проблема залишається. Скоро народжені там діти так само захочуть «атстаять свайо право». І все буде залежати від нас з вами: чи зуміємо ми пробудити їхню свідомість, яку думку ми сформуємо українцям. Вже сьогодні цілі підрозділи добровільно перейшли на українську мову. Так пробуджується зісередини їхнє коріння, шкода тільки, що ціною крові», – зазначає Герой.

«Наймолодший загиблий в російсько-українській війні – з Хмельницької області, смт Ярмолинці Назар Козюбчик. Коли він воював у «Айдарі», йому було 16 років. Останки тіла повернулися додому через рік. Коли він воював, мама думала, що він на заробітках в Києві. Він був ще нецілований дівчатами.

Колись всі ми підемо до кращого світу і доведеться подивитися в очі сотням таких, як Назар Козюбчик, і буде дуже соромно сказати те, чого вони не захочуть почути. Тому поширюйте українську мову там, де маєте можливість, бо Україна починається з мови», – додав Назарій Чепко.

Нагадаємо, під час Форуму “За українську мову” екс-віце-спікер Руслан Кошулинський повідомив, що після ухвали Львівської обласної ради про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області російськомовний журнал “ШО” відкрив вакансії для україномовних журналістів, щоб друкуватися на Львівщині ще й українською мовою.