Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Для мене революція почалася не 22 листопада 2013 року, а 30-го. Я жив у Луганську. Я гостро відчув, як плюють на мою людську гідність


Для мене революція почалася не 22 листопада 2013 року, а 30-го. Я жив у Луганську. Я гостро відчув, як плюють на мою людську гідність

Для мене революція почалася не 22 листопада 2013 року, а 30-го. Я жив у Луганську і, чесно кажучи, не надто переймався європейськими перспективами України. Донбас – не найкраще місце для роздумів про перспективи, навіть про власні.

 Пише https://prefiksblog.co.ua

При цьому, мені дуже не подобалися донецькі міцні господарники з яскраво вираженим бандитським шлейфом, замаскувати який не могли ані космічної вартості італійські костюми, ані туфлі зі страусиної шкіри, ні монументальні манафортівські зачіски. Гангстер зажди залишається гангстером – в яку упаковку його не загорни. Я усвідомлював, що ми мусимо позбутися цієї номенклатурної кунсткамери, але не розумів як. Революція залишалася чимось примарним, а те, що відбувалося в Києві починаючи з 22 листопада я спочатку легковажно сприймав як черговий гламурних флешмоб столичних селебрітіз.

Зранку 30 листопада я увімкнув телевізор і побачив побитих “Беркутом” студентів. Саме цей момент став тригерним, він запустив механізм незворотних змін у моєму житті. Звичайно, я не усвідомлював всієї серйозності наслідків, але саме через побиття дітей ця історія стала для мене особистою. Влада миттєво втратила всі ознаки легітимності, а в душі оселилася холодна злість і готовність боротися.

Я гостро відчув, як плюють на мою людську гідність, зневажають, і пробачити це я не міг. У кожному з постраждалих я бачив свого 11-річного сина і розуміння того, яке майбутнє його чекає в країні, де менти лупцюють за мирний протест, а можновладці це толерують і заохочують, позбавило мене спокою.

Тому я вийшов на Майдан, і мій син вийшов зі мною.

Тоді ми ще не знали, які важкі часи чекають на нас – війна, окупація, втрата дому, злидні. Але ні я, ні мій син, якому довелося дорослішати дуже швидко, ніколи не пошкодували про свій вибір. Адже ми просто захищали нашу гідність.

Вчора побачив пост, в якому порівнюються ціни на продукти до революції і після, почитав коментарі “як жити – ковбаса подорожчала вп’ятеро”, “якби знали, не виходили б”. Знаєте, дуже шкода людей, які дивляться на гідність крізь ковбасну призму, але добре, що їх не так багато, у всякому випадку – не критична більшість.

Все правильно ми зробили, малий. Дякую, що підтримав.

Sergii Ivanov