Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Полтава. Прийшла у «Приватбанк» заплатити комунальні. Вистояла чергу, потрапила до касирки Олександри Борісової..


Полтава. Прийшла у «Приватбанк» заплатити комунальні. Вистояла чергу, потрапила до касирки Олександри Борісової..

Працівники «Приватбанку» зневажають українську мову і українців?

Прийшла у «Приватбанк» заплатити комунальні (центральне відділення Полтави по вул.Соборності, 70-а). Вистояла чергу, потрапила до касирки, яку звати, як свідчив бейджик українською мовою, Олександра Борісова. Саме через «і». Подаю купу абонкнижок, касирка щось по них уточнює. Російською мовою. Я відповідаю українською.

Пише http://www.favoritnews.in.ua

І тут їй дзвонять по внутрішньому телефону. Вона розмовляє українською. Кладе слухавку і знову звертається до мене російською.
Я прошу її розмовляти зі мною українською, бо ми ж не в Тамбові і не в Магадані.

Полтава. Прийшла у «Приватбанк» заплатити комунальні. Вистояла чергу, потрапила до касирки Олександри Борісової..

Касирка несподівано вибухає обуренням: «Да какая разница! А если я не понимаю украинского?!»
— Ну ви ж розумієте українську. Я чула, як ви тілько-но говорили по телефону українською.
— А если предположить, что я не понимаю! – продовжує Борісова гнути своє.

Коротка дискусія, під час якої я нагадую касирці про те, що «Приватбанк» — державна установа, що йде війна з Росією, що поза роботою вона може розмовляти хоч китайською, завершується тим, що Борісова каже: «Я отказываюсь вас обслуживать, перейдите в другую кассу», просовує мої абонкнижки у дірку і опускає жалюзі.

Я відмовляюся переходити до іншої каси, бо це треба заново займати чергу, в якій півтора-два десятка чоловік. Та й з якого дива? Я нібито нічого не порушила і не вимагала від Борісової чогось незаконного чи нездійсненного.

Не відходячи від каси, телефоную на «гарячу» лінію «Приватбанка» — 3700. Оператор з Дніпра, де знаходиться головний офіс «Приватбанку», вислухала скаргу. Поки я говорила, черга почала ремствувати, мовляв, затримую. Дві жіночки особливо пінилися: ти бач, знайшлася розумна, не тою мовою з нею розмовляють, та зараз охоронця покличемо, щоб відтягнув. Вони й справді його погукали, але я пояснила йому, що трапився інцидент і я саме розмовляю з Дніпром.

Борісова чула мою розмову, і певно, зрозуміла, що пахне смаленим. Підняла жалюзі, забрала книжки назад: «Ну добре, я вас обслужу…»

Але ті кілька хвилин, доки проводила платежі, корчила гримаси презирства, невдоволення, типу «ну нічого, я тобі відомщу».

І коли я вдома стала розбирати квитанції, то виявилося, що на газ платіж вона провела двічі, по воді взагалі суму взяла «зі стелі», а на тепло є квитанція, але зникла абонкнижка…

То що, у Полтаві в «Приватбанку» працюють сепаратисти, які ненавидять українців і українську мову?!

Але ще більше вразило те, що з усіх, хто стояв у черзі, жоден не заступився за рідну мову (чи вона для них не рідна?)

Через годину зателефонувала працівник центрального офісу банку з Дніпра. Сказала, що вони перевірили скаргу по записах відеокамер і вона підтвердилася. Вибачилася за негідну поведінку Борісової. Повідомила, що внутрішні інструкції банку передбачають: співробітники мають розмовляти з відвідувачами українською, а російською тоді, коли клієнт говорить російською. Шкода, що на перший раз касирка відбулася усним попередженням, а не позбавленням премії…

Страшно інше. Якщо російські війська, не дай Бог, увійшли б у Полтаву, то скільки таких БОРІСОВИХ вийшли б їх зустрічати хлібом-сіллю. Бо їм байдуже, «на каком языке» і «какая Родина»…

Людмила Стельмах (Кучеренко)