Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

«ЧЕРЕЗ 3 РОКИ Я МОЖУ ВИГНАТИ ТЕБЕ З ДОМУ»: ПОСТ, ЯКИЙ ПРОГPИМІВ НА ВЕСЬ ФЕЙСБУК


«ЧЕРЕЗ 3 РОКИ Я МОЖУ ВИГНАТИ ТЕБЕ З ДОМУ»: ПОСТ, ЯКИЙ ПРОГPИМІВ НА ВЕСЬ ФЕЙСБУК

Цей лист Дарії Королькової, який розлетівся по всьому Фейсбуку. Жінка звернулася в письмовій формі до своєї 15-річної дочки. Мама написала жорсткий, але відвертий лист, в якому описує своє бачення дорослішання дочки і її майбутнього.

Пише http://www.favoritnews.in.ua

Багатьом лист здався занадто холодним. Прочитайте і обов’язково напишіть під постом, що ви думаєте про лист:

«Послухай, Крихітко.

Через 3 роки я можу вигнати тебе з дому. Страшно звучить, так? Але тим не менше. У 18 у тебе буде 2 варіанти дій: ти вступаєш до ВНЗ, і я тебе підтримую, як можу, до закінчення, або знаходиш роботу. Або ти забиваєш на ВНЗ болт (і я ніколи не засуджу тебе за це) і йдеш працювати. І забезпечуєш свої потреби сама. Забезпечувати дівчинку 18+, яка не вчиться, я ніколи не буду, тому що я вважаю це неправильним. У тебе є 3 роки, щоб вибрати. Так, ми вже придумали перепланування квартири. У твоїй кімнаті буде наша спальня.

Ти прекрасна. Ти красива. Ти дуже розумна. Ти набагато краща, ніж я. Ти чудова. Я знаю тебе 15 років, і ти набагато краща ніж я могла собі уявити в найсміливіших мріях. Якщо хтось цього не розуміє, це його проблеми. Ну, і ще трохи татові, але він спритно зі сходів спускає, тут я не турбуюся.

Я тобі не приклад. Ти зовсім інша, окрема особистість, ти не повинна любити те, що люблю я, ти маєш повне право зневажати мої авторитети і забивати болт на мої цінності. Один нюанс: нести відповідальність за свій вибір ти теж будеш сама.

Ти вільна. Я нічого від тебе не чекаю. Ти можеш піти в двірники, манікюрниці, слюсарі, токарі, домогосподарки, бізнес-аналітики, офіс-менеджери і стати касиром в Ашані. Я не вважаю за можливе втручатися в твій вибір життєвого шляху. Але не забувай перечитувати перший пункт.

Ти не повинна мені нічого. Я виховувати тебе не в борг. Я не чекаю склянки води, хай їй грець, я не розраховую, що ти забезпечиш мені безбідну старість, я не марю твоїми Нобелівками. Ти маєш право вибрати те, що для тебе важливе і цінне. Або пустити все на самоплив. Це твоє життя і твій вибір.

У тебе завжди є дім. Що б не трапилося в твоєму житті, я буду поруч, якщо тобі це потрібно. Я підтримаю і пожалію, я поспівчуваю і спробую допомогти, якщо ти попросиш. Але я не буду втручатися без прохання.

У мене своє життя. Я не зобов’язана допомагати по свистку, кидати свої справи заради тебе. жертвувати своїм комфортом заради твого. Я МОЖУ. Але я НЕ ПОВИННА.

У тебе своє життя. За кого виходити заміж, чи наpoджувати дітей, ким ставати, ти завжди будеш вирішувати сама. Мої погляди, політичні пристрасті, життєві переконання не повинні ніяк на тебе впливати. Ти можеш чинити так, як велить тобі серце, совість і користь. Від цього ти не втратиш мене, чи не перестанеш бути моєю дочкою, не станеш персоною нон-грата.

Ніхто не має наміру тобі нашкодити. Це непросто зрозуміти, але правда: всі думають тільки про себе. І я. Так. Кожна людина у певних обставинах поводиться так, як вважає за потрібне. Ніхто (психічно здоровий) не погіршує своє життя свідомо. Він (або вона) діють так. як (з їхньої точки зору) буде краще їм. Не більше. Просто ваші картини світу не збігаються.

Світ несправедливий. Немає гарантованих способів добитися успіху і гарантованих способів уникнути невдачі. Ти не контролюєш цей світ. Ти можеш робити все правильно і опинитися в д…. Ти можеш порушувати геть усе і опинитися на коні. Єдине, про що ти повинна турбуватися – це про чесність. Не бреши собі. Вчися себе розуміти. Усвідомлювати свої справжні потреби і почуття. І думай, як тобі буде краще.

Твоє “добре” майже завжди означатиме чиєсь “погано”. Ти займеш чиєсь місце в інституті або біля каси Ашана. Ти будеш зустрічатися з чиїмось коханням усього життя або сидіти на чиємусь улюбленому місці в кінотеатрі. Не турбуйся. Твоє “погано” завжди буде означати чиєсь “добре”, так що ви квити.

На 100% ти можеш вірити тільки собі. Ні, навіть не мені, я ж не можу пролізти в твою голову. Ти обов’язково недоговорюєш, ховаєш і приховуєш. Я знаю, я теж так роблю. У мене теж є мама. Тільки ти сама знаєш ВСЕ про себе. Тільки ти знаєш, на що здатна.

Не перекладай відповідальність. За твоє життя з 18 років відповідаєш ти. І ніякі Вонавівця і Вінкoзел тут ні при чому. Наpoджуй дітей, якщо зможеш виховати їх одна. Берися за проект, якщо витягнеш його без колег. Емігруй, якщо здатна прижитися одна в чужій країні. ОДНА. Якщо пощастить і будуть помічники, рідні, близькі – тобі буде легше. Але вони тобі нічого НЕ ПОВИННІ. Не розраховуй.

Прораховуй. У кожної дії є наслідки. Можливо, ти не передбачиш все. Але пробуй прорахувати максимум. Чим краще ти собі уявляєш варіанти – тим розумніша твоя поведінка.

Не слухай мене. Я накатала 14 пунктів, які, на мій погляд, зроблять твоє життя краще мого. Але ти – не я (і про це, до речі, був окремий пункт). Не порівнюй. Чи не рівняйся. Іди і живи. Я народила тебе не для того, щоб ти була моєю дочкою. Я хотіла випустити в світ людину, яка б жила в ньому своє власне життя. Іди і живи його.

15а. Тільки потім не скаржся.

15б. І не відключав телефон. Я хвилююся.”