Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Люди! Просимо розповсюдити! Скільки ж такої скотини серед нас?!! Бідна пенсіонерка всього лиш намагалася ліки купити


Люди! Просимо розповсюдити! Скільки ж такої скотини серед нас?!! Бідна пенсіонерка всього лиш намагалася ліки купити

Приходжу сьогодні в аптеку, а там наступна картина. Стоїть біля віконця бабулька, років вісімдесят на перший погляд. Намагається розглянути написи на упаковці таблеток, які їй дівчина – фармацевт дала. Природно, нічого в неї не виходить, так як зір не дозволяє прочитати настільки дрібний шрифт.

«Донечко, ти мені скажи, тут упаковка хоча б помаранчева? Мені лікар сказав, що ліки відрізняються. Є з такою ж назвою, але в червоній упаковці. А мені треба в помаранчевій,»- звертається старенька з проханням до провізора.

«Жіночко, я вам кажу, що у нас тільки в червоній упаковці є! І взагалі, немає ніякої різниці в кольорі упаковки! І не буває таких таблеток в помаранчевому кольорі!»- роздратовано відповідає дівчина. «Донечко, ну як же так, я завжди у вас брала в помаранчевій упаковці,» – заперечує пенсіонерка. «Та дуже добре, що ви брали! Ви ці брати будете чи ні? Вас он люди чекають! »- мало не на крик перейшла фармацевт.

«Та нічого страшного, я не поспішаю, нехай жінка розбереться,” – зауважив я. «Так вона вже тут півгодини розбирається. Хотіла б купити, так купила б уже! В аптеку приходять, бо нема їм що робити! Вдома нікому мізки пудрити, так сюди йдуть!»- в злобі відповіла дівчина. «Та що ви таке говорите, як це нема чого робити! Просто мені ж розібратися треба, щоб потрібні ліки купити! Вам легко говорити, а у мене очі майже нічого не бачать! Та й ліки дорогі, куплю не ті, потім грошей на потрібне не залишиться! »- запереживали бабуся. «Які дорогі, вони всього 200 гривень коштують!» – розсміялася фармацевт.

«Доню, ось вийдеш на пенсію, зрозумієш, що таке ці двісті гривень,» – мало не заплакала старенька. Не став я чекати продовження цього діалогу, та й жінку виручати потрібно було. «Дайте мені будь ласка ці ліки в помаранчевому кольорі,» – звернувся я до дівчини. «У нас таких немає!» – була суха відповідь. Заходжу в інтернет, вбиваю назва аптеки і заходжу на її сайт. Знаходжу ліки за назвою і бачу, що продаються вони в двох варіантах.

І другий варіант, дійсно, з помаранчевої упаковкою. Різняться дозуванням. Оформляю інтернет-замовлення, приходить СМС: «Ви зможете забрати замовлення в аптеці за такою-то адресою.» Диктую дівчині номер замовлення, та знехотя йде до холодильника і дістає потрібні препарати. Ось що це таке було? Озлобленість на людей? Небажання працювати? Неповага до старших? Або повна некомпетентність? Джерело

Джерело