Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

Вся війна, трагедія нашого народу в одному вірші


Вся війна, трагедія нашого народу в одному вірші

Втомившись від шахрайських пертурбацій,
Я б сіла у ізраїльський літак,
Якби тоді… в Жовтневому палаці
Від кулі снайпера не впав юнак.

Пише https://startko.co.ua

Я б встала під іспанським небосхилом
Або у Брукліні писала реп,
Якби не хлопчики з підірваного ІЛа,
Які упали у луганський степ.

Я б викладала відео в ютубі,
Гуляючи в гавайському намисті,
Якби рука з наколотим тризубом
Залишилась у парубка на місці.

Я бачу все! Авжеж.. я не сліпа.
Й мені набридли ці пихаті рожи.
…якби ж не жінка… що стояла у стовпа…
В яку плювали люті перехожі.

Я б полетіла, пішки йшла в країну,
Де чисте небо і цвіте мигдаль!!!
…Якби не та зажурена дитина,
Яка тримає татову медаль…

Я б сіла в поїзд, човен чи літак,
За спокій би хапалася руками!
Якби не Горлівка…. і мій земляк Рибак,
За прапор замордований катами.

Я б мала досить часу і зусиль,
Ішла б вперед, хитаючись від кисню…
Якби не впав Сліпак Василь
І снайпер не застрелив пісню.

Втомившись від очікувань і мук,
Занурилась би в хвилі океану….
Але Устим.. мій крихітний онук
Ім’я отримав ще з часів Майдану…

За матеріалами   Тетяна Малахова 2017