Нажмите "Enter", чтобы перейти к контенту

“Ти набридла мені, не можу тебе більше бачити і знати тебе не хочу. Ти нікчемна, ні на що нездатна, невдаха і товстуха,” – кричав мій чоловік, несамовито заштовхуючи мої речі в сумку


“Ти набридла мені, не можу тебе більше бачити і знати тебе не хочу. Ти нікчемна, ні на що нездатна, невдаха і товстуха,” – кричав мій чоловік, несамовито заштовхуючи мої речі в сумку

Я мовчала, бо не могла вимовити й слова через образу. В горлі стояв ком, було важко дихати.

Найстрашніше на той момент було те, що я абсолютно не могла зрозуміти, за що він на мене так розсердився і чому відразу вирішив вигнати мене, без будь-яких пояснень. Адже ми навіть не сварилися серйозно жодного разу.

Це було схоже на війну без оголошення. Він просто розтоптав мене і викинув з речами. Так поспішав мене виставити, що навіть сам зібрав мене.

Здавалося, що життя закінчилося, я сиділа в під’їзді на сумці не в силах поворухнутися, а в голові, немов молот, з силою стукала одна й та сама думка: «нікчемна, ні на що нездатна невдаха і товстуха».

Ніяк не можу зрозуміти, за що він мене так назвав? Він ніколи не скаржився на порядок в нашій квартирі; йому завжди подобалося, як я готую; я завжди намагалася добре виглядати.

Чому товстуха? У мене може і є п’ять-шість кілограмів зайвої ваги, але до товстухи мені ще далеко.

А головне – дуже прикро те, що він не дав мені можливості навіть слова сказати, нічого не пояснив. Влетів в квартиру, відразу почав кричати і збирати мої речі.

Раптово стукнули під’їзна двері, це вирвало мене із заціпеніння. Хтось із сусідів піднімався по сходах. Щоб мене хтось побачив в такому стані не хотілося.

На морально-вольових я піднялася з колін, взяла сумку і рушила на вихід.

– Привіт, Маришко, куди це ти проти ночі з таким баулом? – поцікавилася сусідка.

– До мами вирішила з’їздити – насилу посміхнувшись, видавила з себе я і прискорила крок, щоб уникнути додаткових питань.

Вийшла на вулицю, ковтнула свіжого вечірнього повітря і подумала, що вирушити до мами – не така вже й погана ідея.

Вона жила одна і завжди була рада мене бачити. Всього 25 хвилин на метро і я вдома.

Дітей у нас з чоловіком на той момент не було, ми одружені то були лише 2 роки. Я завжди робила все так, як хотів він. «Давай трошки для себе поживемо» – будь ласка. «Твоя робота не повинна заважати нашому сімейному життю, ти повинна встигати готувати і прибирати» – будь ласка.

І раптом «нікчемна, ні на що нездатна невдаха і товстуха» і «пішла геть».

Що я зробила не так? Відповіді на це питання у мене не було.

Ми розійшлися. Оскільки дітей у нас не було, проблем не виникло. Він так і не пояснив мені нічого.

Через деякий час, волею долі я опинилася поруч з будинком свого колишнього чоловіка і випадково побачила, як він входить в під’їзд з якоюсь жінкою.

Виглядала вона, звичайно, чудово. Точена фігура, дорогий одяг, явно не зі звичайного магазину. Туфлі тисяч за дві, не менше. Вся доглянута.

– Мариш, бачила, на яку кралю він тебе проміняв? – у властивій собі безпардонній манері прокричала мені у вухо все та ж сусідка.

– У сенсі проміняв? – не повіривши, що у мого чоловіка може бути щось спільне з такою жінкою, перепитала я.

– Так він з нею вже майже півроку. Вона стала регулярно приїжджати сюди й іноді на кілька днів затримуватися, днів так через п’ять після того, як ти звідси умотала. А он її машина стоїть, – сусідка кивком голови вказала на дорогу машину.

Почуття образи і досади з новою силою нахлинули на мене, але в той момент до них додалося і ще якесь, досі мені невідоме.

Я зрозуміла, що він, виганяючи мене, просто звільняв місце для нової пасії, яка на моєму фоні виглядала як дорога і більш вигідна партія.

І саме в той момент я прийняла рішення, що досягну успіху будь-що-будь.

За освітою я юрист. Працювала у великій юридичній конторі, добре заробляла, хоча на лексус, звичайно, мені було не заробити. Але я бачила недоліки роботи нашої контори і вирішила, що зможу організувати свою.

З нуля мені починати не доводилося, у мене були знання і досвід, були невеликі власні накопичення, частину суми, потрібної на організацію бізнесу, дала мама, а решту суми я взяла в банку, оформивши кредит.

Своїх перших клієнтів я забрала з собою з колишньої контори. Це не дуже добре, але бізнес є бізнес. Без цього мені не вдалося б швидко розкрутитися. А тільки швидкий старт давав мені шанс на успіх і безпроблемну виплату кредиту.

Загалом, через п’ять років, я вже жила у великій, власній квартирі. У гаражному боксі у мене стояв Мерседес ML і в принципі, я могла собі дозволити якщо не все, то багато що.

Єдине, що мене гнітило – з чоловіками не клеїлося. Я боялася їм довіритися, розуміючи, що другого такого чоловіка я не переживу.

Вільного часу було багато, тому я займалася собою і це приносило мені величезне задоволення – фітнес, йога, спа, косметолог.

Про колишнього чоловіка я вже майже забула. Знала, що з тією жінкою, з якою я його бачила, він розбігся через два роки стосунків. З тих пір живе один, почав пuтu. Ще не опустився, але прикладається до пляшки регулярно.

І ось, в один із днів їду у справах і бачу, як на узбіччі голосує мій колишній чоловік.

Не встигнувши подумати, що я роблю і навіщо, загальмувала біля нього.

– Куди вам? – опустивши вікно, і дивлячись на нього крізь темні окуляри, запитала я.

Він мовчав і дивився то на мене, то на машину, явно не розуміючи, що відбувається. Я зрозуміла, що він не впізнав мене.

– Ви голосували, я можу вас підвезти, куди вам потрібно? – знову запитала я.

– Мені в офіс на Київській.

– Сідайте, мені по дорозі.

Він забрався в машину і ми поїхали.

– У вас така шикарна машина, чому ви зупинилися? Ви на мілині?

– Та ні, ваші гроші мені не потрібні. Я підвезу вас безкоштовно. Мені просто захотілося підвезти вас. Стільки машин, а ніхто не зупиняється.

– Спасибі, може ви погодитеся повечеряти сьогодні зі мною і ми ближче познайомимося?

– А що скаже ваша дружина?

– Я не одружений. Розлучився.

– Давно?

– Та вже років 6-7 тому.

– А що так, погана дружина була?

– Та ні, вона просто безперспективна була. Звичайнісінька квочка, яка не збиралася нічого досягати.

Його слова мене зачепили, що значить, не збиралася? Ти хоч раз мені сказав про це тоді?

Я зупинила машину і мене прорвало.

– А ви, Сергію Анатолійовичу, не думали, що вона могла по-іншому бачити сімейне щастя, – при цих словах обличчя мого колишнього спотворилося до невпізнання, розгубленість була цілковитою – вам ніколи не приходило в голову, що вона була готова заради вас на все? Прала, прибирала, готувала вам, жepтвуючи своєю кар’єрою. Ви не розуміли, що вона жила заради вас, для вас і ваших майбутніх дітей, яких ви не хотіли відразу після весілля. На якого дідька ти на ній одружився тоді?

Чоловік нарешті впізнав мене. Але тепер була його черга мовчати і лити сльози, які покотилися по його щоках.

Я вигнала його з машини і поїхала, спостерігаючи, як він дивиться мені вслід. Почуттів до цієї людини у мене більше не залишилося, я була вільна і готова до нових стосунків. Тепер я знала, який чоловік мені потрібен, і думаю, що тепер він обов’язково мене знайде. Мені всього 34, і життя тільки починається.

Джерело.